АЙДА В ЕВРОПУ!

О жизни нашей мовлю слово,

Хотя, увы, оно не ново.

Но повторенье – мать ученья,

И, может, снизойдет прозренье

На земляков, чьи слышат уши

И чьи не очерствели души

От пустотелых, звонких фраз…

(Уж закормили ими нас

Спичрайтеры «цветных» властей

И проходимцы всех мастей!)

Прости за правду, Украина,

Ты – не калина, а «малина»

Для олигархов и «элит»,

У коих сердце не болит

За свой униженный народ,

Который терпеливо ждет

«Покращення» уже сейчас,

Да только оптимизм угас.

Тебя раздели, обобрали

И, обнаженную, распяли

У всей Европы на виду –

На нашу и твою беду.

Скажи мне, где твои заводы,

Комбайны, «АНы», пароходы,

Шелка, овчина, лен и ситцы,

Твои сады, твои криницы?

На чьи дворцы пошли смереки,

Куда попрятались лелеки?

(Расцвету мощь была порукой!)

Теперь с протянутой рукой

Готова петь за упокой.

До дна испив из горькой чаши,

Ты клянчишь гибельные транши.

Напялив с горя вышиванку,

Бредешь на марши спозаранку –

Сама себе уже не рада…

Одно лишь развлеченье – Рада.

Ведут кулачные бои

С утра «служители» твои.

Народа горестные вздохи

Творцы безрадостной эпохи,

Купаясь в роскоши, не слышат,

Хотя страна на ладан дышит.

А где же власти вертикаль,

Ее хваленная «мораль»?

… Умолкли бубны, смяты ленты,

Мелькают в кадре президенты.

А что же Киев златоглавый? –

Могучий, древний, величавый? –

(Дождался наконец «услады»,

Благословляя гей-парады!)

Моя любимая столица,

Кому открыла ты светлицы?

Кому ковром легла под ноги?

Та покалічити зупинки

(Ще й порадіти диким вчинкам!);

Вчинити галас серед ночі

Щеняті осліпити очі,

Ще й зняти весь процес на плівку

І врешт продати за готівку.

Для них культура міста – диво,

Їм головне – смоктати пиво.

… Навколо хаос і регрес,

А панство прагне до ЄеС! –

Зганьбивши прадідів Державу,

Нащадки мріють про «халяву».

Недбало відштовхнувши брата,

Вони жадають тільки брати!

Прости, прости їх Україно

За цю ганьбу і душ руїну.

Кто топчет царские пороги

У Мариинского дворца

И ждет Святой Руси конца?

Кто подло осквернил Победу?

Кому и честь – цена обеда?

Ответы нам давно известны –

Они суровы и нелестны.

 Хоч як їм чисто не роби,

Вони залишаться жлоби:

Смітити їм навколо себе –

Нічого кращого не треба.

Околиць їм уже замало –

Хрещатик стоптує навала.

«П’ємонт» з мазепівцем у парі

Торгують тут, мов на базарі,

Тризубами і жовтобляком,

А у «кравчучці» — дуля з маком!

Прямує Києвом «Свобода» —

У неї з владою угода.

Зайдешні «волелюбні маси»

Плюндрують Киева прикраси –

Фонтани, парки, сквери, площі,

А потім в храми йдуть «на прощу».

Моє кохане рідне місто

Скорилось тупоту і свисту

Негідників ґвалтівників,

Невігласів «рятівників».

Не вір, столице Ярослава, —

Це не твоїм «героям слава!»

Ревуть молодики з бульвару,

А вбивцям Бабиного Яру,

Хто Рейху клявся без упину,

Стріляв Ватутіну у спину, —

Я попередить тебе мушу:

Вони твою загублять душу!

У серці біль від безнадії,

Спів жебрака, ганьба повії,

Притулку брак у сиротинця –

Навколо горя й сліз по вінця.

А влада в Лаврі б’є поклони

Задля гетьманської корони.

Жене в Європу, любить НАТО,

А хто ж про «неньку» буде дбати?

Про безробітних без лиця?

Про хворих, що без гаманця?

… Які батьки такі і діти –

Не знають, як у світі жити?

Чи ліфт зламають на зло сусіду,

Чи грати в Neti до обіду,

А потім нюхати наркоту,

В метро полишивши блювоту,

Ножем завдати кріслам шкоди,

Обмалювати переходи.

 

2013 год Юлия Журба

Добавить комментарий