ОРДЕН БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО

     Однією з причин Великої Французької революції вважається помста жидів французькому народу за гоніння; яких вони зазнали в XII — XIV ст., особливо під час правління Філіппа Красивого та інших французьких королів. Так, у своїх працях з історії жидівства дослідники говорять, що «поворотний пункт у ставленні правлячих кіл до французьких жидів припадає на першу половину дванадцятого століття. Вже на другий рік правління Філіппа Августа (1181 р.) експлуатація жидів урядом здійснюється у щонайрізкішій формі — конфіскації всього їхнього майна й вигнанні з Франції. Жидів звинувачували насамперед за лихварство. Що це справедливо, засвідчує факт, що вже в той час майже половина міста Парижа опинилася в їхніх руках як застава». Далі автор згадує неодноразові вислання й повернення жидів до Франції, конфіскацію їхнього майна й фактичне пограбування жидів королями та баронами Франції.

     У сучасних кадошів (масонів 30-го ступеня) існує так званий букет антисемітів, який складається з п’яти, як вони називають, «антисемітів-практиків»: Філіппа Красивого, Богдана Хмельницького, Йосифа Сталіна, Адольфа Гітлера й Гамаль Абдель Насера. Народи, які стоять за цими лідерами, кадоші називають «зоологічними (невиправними) антисемітами» і вважають, що вони мають бути найближчим часом поголовне фізично знищені. Йдеться про всіх французів, слов’ян, на чолі з російськими, про всіх німців та арабів. Інші гої винищуватимуться у міру необхідності або перетворюватимуться за допомогою біологічної зброї на двоногу тварину, як це було показано у фільмах «Мертвий сезон» і «Експеримент доктора Абста», створених на документальних матеріалах з метою попередити народи планети про небезпеку незворотного збочення успадкованого генного апарату гоїв.

     Аналогічну версію висувають і засновники ордену нащадків Богдана Хмельницького (ОНБХ). Вони вважають, що революція 1917 року, здійснена жидівськими більшовиками, голодомор, влаштований Троцьким, Кагановичем і Косіором, є актами помсти за вигнання жидів з України гетьманом Богданом Хмельницьким у XVII ст.

     Завдяки милостивому ставленню до жидів польських королів Болеслава і його сина Казимира III, який був закоханий у жидівку Естер, жиди- втікали до Польщі звідусіль. Законодавча книга за Казимира містила 34 параграфи стосовно жидів, сприятливі для них закони й розпорядження, які необхідно було обов’язково виконувати. Через те з приєднанням Польщі до Росії жиди становили значний процент польського населення.

     Заснований в грудні 1992 року орден нащадків Богдана Хмельницького мав за мету боротися з сіоністами та експансією польських націоналістів. Він виник на противагу широкому розгортанню діяльності орденів єзуїтів, «Ориз Оеі», «Бней-Бріт» і його Ліги боротьби з дифамацією, різноманітних жидівських і масонських організацій, виступам польських екстремістів Варшави й Кракова.

     Назва ордену пов’язана з тим, що сучасні сіоністи вважають Богдана Хмельницького ворогом №2 жидівського народу. Так подано в енциклопедії: «Хмельниччина чи Хмельнищина — народний рух в Україні, що виник у 1648 році у зв’язку з іменем чигиринського сотника Богдана Хмельницького, знаменний в історії польського жидівства великими бідами. Від попередніх козацьких бунтів Хмельниччина відрізняється тим, що охопила не тільки невдоволене політичною залежністю вільне козацтво, а й широкі маси кріпосного селянства (озлобленого на польських панів) і, насамкінець, православних міщан, які охоче приєдналися до руху, що мав за мету вигнати з України польське дворянство, польську адміністрацію, католицьке духовенство і жидів. У працях жидівських авторів багато згадок про розправи над жидами в Немирові, Тульчині, Попонному, Заславлі, Острозі, Єтарокостянтинові, Барі, Кременці та в інших містах України.

      На початку XVII ст. чимало жидів жило в Києві. «Після влади польських королів над Києвом, — пише І. Даревсь-кий, — тобто в першій половині XVII ст. жиди продовжували жити в Києві мирно й спокійно, займаючись ремеслами і торгівлею, маючи в ньому свої будинки і володіючи майном. Це видно із свідоцтв, затверджених у період 1635 -1654 рр. Петром Розвадовським, який був головним проповідником домініканського товариства київських католицьких священиків».

     Проте з повстанням в Україні та Поділлі (1648 — 1649 рр.) гайдамаків і запорозьких козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти панування поляків і жидів для всіх гнобителів настали тяжкі часи. За свідченнями істориків, «тільки протягом цих двох років було перебито понад 600 тисяч жидів».

      Однак жидівські історики жодним словом не обмовилися про те, а чому ж били жидів і поляків. Гноблення украї­нського народу дійшло того, що навіть православні храми жиди надавали віру­ючим в оренду.

       Богдан Хмельницький вступив до Києва 15 серпня 1648 року з багатою здобиччю золота й срібла. Все населен­ня вийшло йому назустріч і вітало за­хопленими вигуками. Хмельницький роздавав людям подарунки й пожертву­вав чимало золота й срібла київським .монастирям та церквам. Вступ до Києва козаки Богдана Хмельницького святкува­ли шість днів.

       Не маючи спромоги перемогти військо гетьмана Хмельницького, поляки змушені були направити до нього своїх послів на чолі з головним київським ко­місаром Адамом Киселем просити миру. Богдан Хмельницький запропонував по­лякам такі умови:

1. Щоб у Києві і в усій Малоросії не було й сліду від унії, щоб єзуїтів не за­лишилося більше.

2. Щоб у всіх містах, де житимуть ко­заки, не було католицьких костелів.

3. Щоб київському митрополитові було надано перше місце в сенаті.

4. Щоб воєводами й комісарами були виключно православні з руського насе­лення.

5. Щоб кількість козаків не обмежу­валася.

6. Щоб у всій Україні разом з Києвом і в усій Малоросії не залишилося й сліду жидів, а також багато інших умов, які не могли виконати поляки.

      Як бачимо, Богдан Хмельницький по­слідовно намагався звільнити Україну від жидів. Проте пізніше було укладено Білоцерківський мир, який знову надав можливість жидам селитися в Україні. І тільки тоді, коли Богдан Хмельницький перестав розраховувати на допомогу та­тар і звернувся за допомогою до царя Олексія Михайловича, якому запропону­вав взяти «під свою державу» Україну й Малоросію; коли після цього Малоросія й козаки присягнули на вірність царю мос­ковському (1654 р.), московське військо виступило на допомогу Хмельницькому проти Польщі.

    Тоді ж долю жидів у польській Русі було остаточно вирішено. Під час війни Московського царства з Польщею настав кінець усім жидам царства Польського, і навіть велику віденську общину спіткало це загальне лихо.

       Страшним ураганом пронеслись мос­ковські війська разом з військами Хмельницького по всій Польщі, руйную­чи і спустошуючи все на своєму шляху, жидів били, розкрадали їхнє майно, зни­щували синагоги й шматували священні «Тори», які там зберігалися.

       Поляки не в змозі були протистояти ворогам, оскільки тоді Польща зазнава­ла розгрому з боку московитів, прус­саків, шведів і жорстоких козаків.

      Бажання Хмельницького щодо перебування жидів в Україні і Мало­росії здійснилося сповна. Московсь­кий цар видав указ, яким суворо-пресуворо забороняв жидам під будь-яким приводом жити в Україні і Малоросії взагалі та в межах київського району — зокрема. Таку умову поставив Хмельницький московському царю ще до того, як Україна та Малоросія присягнули на вірність Москві.

      З 1665 року і до кінця XVIII ст. у Києві, як і в усій Україні, не залишилося жодного жида, всі були вигнані, а козацькі гетьмани старанно піклувалися, щоб ніхто з них не з’являвся. За царювання Федора Олексійовича і правління Софії Олексіївни (1676 — 1689 рр.) також ретельно стежили, щоб жоден жид не переступив кордони Русі й України. Так тривало ще й за Петра Великого й Катерини II.

     Як бачимо з цієї досить промовистої цитати, майже півтора століття жидам було заборонено проживати на території України.

     Тому організатори ОНБХ вважають, шо й нині катаклізми, злигодні й вимирання українського населення є помстою сіоністів та їхніх орденів «Бней-Бріт» і «Хабад» за Хмельниччину та козацькі подвиги середини XVII століття.

       Варто зауважити, шо негативне ставлення урядовців та більшості членів парламенту до пам’ятника Богдану Хмельницькому, несхвальне ставлення жидівської преси до добросусідських відносин з російським народом, розкол православ’я, замовчування й усіляке паплюження акта возз’єднання українського народу з російським дає підстави думати так, як засновники ордену нащадків Богдана Хмельницького.

      Орден створено колишніми співробітниками Комітету державної безпеки й Головного розвідувального управління. Відомо, що в його структурі є потужний аналітичний центр. Вся діяльність ОНБХ утаємничена.

Материал взят из архивов. Выдумки своей нет. 

Уважаемые читатели! Читайте сами и говорите о нашем сайте друзьям и товарищам. Продолжение следует.

Пресс-служба партии СПАС.

Posted in

Добавить комментарий


Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/upavl164/public_html/wp-includes/functions.php on line 5107

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/upavl164/public_html/wp-includes/functions.php on line 5107